Чорний біль нашої землі

Чорнобиль… Чорний біль нашої землі. І скільки б не минуло років, все одно це слово полум'янітиме чорним   вогнищем   скорботи.  Проходять роки після аварії на ЧАЕС. А біль не вщухає, тривога не покидає людей. Ще довго ми будемо відчувати на собі  наслідки трагедії, ще довго чутимемо її дзвони.  


26 квітня у Плетеноташлицькій школі прошла лінійка пам'яті , присвячена страшній катастрофі на Чорнобильській АЕС. Учні переглянули відеолекторій про ті події  та хвилиною мовчання вшанували пам’ять всіх, хто брав участь у приборканні чорнобильського звіра і обпалений його вогнем відійшов у небуття. 















Коли зловісна блискавиця

Сторуко в серце уп’ялась,
І опалила ваші лиця,
І в танці дикому зайшлась,
Коли вже й хмари спопеліли
У знавіснілому вогні, – 

Ви смерть приборкати                                                                                                 зуміли

На тім, останнім рубежі.

Не віддали їй на поталу

Світанків наших ніжний щем,

Ви, як один супроти стали,

Пекельним січені дощем.

У тій жорстокій веремії

Ви до кінця тримали бій

І пронесли свої надії

Крізь вогнецвіт своїх надій.

Шумлять жита, як і раніше,

Пливуть у небі літаки…

За вас історія допише

Суворі подвигу рядки.